Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280) з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах зазначеного Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста. Якщо проаналізувати цю норму Закону, то побачимо кілька важливих моментів.
По-перше,статут територіальної громади села, селища, міста (далі – Статут) не є обов’язковим документом. Тобто він може бути прийнятим у громаді, а може й бути відсутнім.
По-друге, затвердження статуту належить до виключної компетенції відповідної сільської, селищної або міської ради як представницького органу місцевого самоврядування. Тобто ніхто, крім відповідної ради, не має права затверджувати Статут.
По-третє,Статут, власне як і будь-який інший акт органу місцевого самоврядування, має відповідати принципу законності. Тобто розробляючи, погоджуючи з громадськістю та затверджуючи Статут, відповідна рада має діяти виключно у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Це означає, що, незважаючи на можливі прогалини та недоліки вітчизняного законодавства, у Статуті не можна встановлювати нові поняття та терміни, визначення яких віднесено до компетенції інших органів влади. Крім того, Статут має бути направлений на вирішення виключно питань місцевого значення і, що не менш важливо, при розробці Статуту слід звернути особливу увагу на забезпечення балансу приватних та публічних інтересів жителів територіальної громади, захист прав і законних інтересів людини та громадянина.
У четвертих, що очевидно, Статут призначений для того, щоб підтримувати, зберігати та розвивати ті історичні, національно-культурні, соціально-економічні та інші особливості здійснення місцевого самоврядування, які властиві відповідній територіальній громаді. Які саме особливості – вирішувати громаді через відповідну місцеву раду, при цьому у межах, дозволених законодавством.
Також саме Статут за законом є єдиним документом, що ухвалюється на місцевому рівні та яким можна визначити порядок реалізації таких інструментів безпосередньої участі жителів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, як загальні збори громадян та місцеві ініціативи.
З огляду на зазначене у Статуті доцільно також регламентувати питання взаємодії громадськості з органами та посадовими особами місцевого самоврядування, порядок створення й забезпечення діяльності органів самоорганізації населення та інші важливі питання. Водночас Статут не має дублювати інші системні акти, якими регламентується діяльність різних органів місцевого самоврядування, зокрема регламентиРади та виконавчого комітету Ради, положення про постійні депутатські комісії тощо.
Законом не визначено типової чи іншої обов’язкової форми Статуту, а отже, кожна територіальна громада може самостійно вирішувати, якими мають бути структура та зміст розробленого і затвердженого нею документа.
Ці напрацювання є результатом спільної аналітичної роботи фахівців та експертів у різних суспільних сферах і галузях права, а тому мать виключно рекомендаційний характер та направлені виключно на сприяння законній та збалансованій діяльності органів місцевого самоврядування.
Варто зазначити також, що за ініціативи Мінрегіону експерти розробили Методичні рекомендації щодо створення Статуту територіальної громади, а також зразки документів для організації участі жителів громади у вирішенні питань місцевого значення, знайти які можна на сайті decentralization.gov.ua .
Чи потрібен об’єднаній територіальній громаді Статут?
